Ваші Гроші.Інфо

Час це гроші - саме під таким поглядом американці дивляться на час, але давайте все по порядку... Каркас Америки складається з мільйонів іммігрантів, які залишили рідні береги, які спалили за собою всі мости і відкинули все, що не потрібно їм було для освоєння нових далей. Якби кожен народ чіплявся за своє минуле і не був би орієнтований винятково на майбутнє, країна б не відбулася як плавильний котел. Єдиним необхідним було - усе почати з чистого листа тут і тепер. Right here & right now - гасло нації. Минуле в сторону: роби зараз і напевно отримаєш завтра. 

Невипадково футурологія народилася в США, не випадково кожна американська дитина родиться з метою у роті, а не з лінійним комплексом. Ось цьому відрізку часу було зроблене обрізання раз і назавжди. І це обрізання визначило, що кожен американець вірить, що якщо він правильно, раціонально поставить мету і буде сьогодні працювати над досягненням її завтра, то у нього обов'язково вийде. Життя поколінь підживлювало цю впевненість: дивись, в усіх виходить - вийде і в мене. Американець не знає сумнівів в успіху - не обтяжений досвідом минулих провалів. І душа у нього не загадкова, а як треба душа - успіх, перемога, право на успіх і перемогу. Це вже генетичне. Американець живе всього в двох вимірах: сьогодення і майбутнє. Причому майбутнє у нього визначено у вигляді успіху за умови сьогоднішнього повноцінного використання свого часу. 

Час це гроші, а ще час в США - товар. Час, що у нас є - це наше життя. Час, що у нас є - це гроші, яких у нас немає. Ми вартуємо стільки, за скільки у нас купують наш час. Час добре оплачується. Час - реальні живі гроші. Чим більше ти встигаєш за одиницю часу, тим дорожче ти можеш його продати. Тому великі раки сьогодні по п'ять, а маленькі, але вчора - по три. Ех, розсунути б добу або розігнатися швидше: кожен четвертий американець страждає від браку часу, не встигає, депресує з приводу браку часу та своєї нерозторопності. Тому виробилися чіткі критерії використання часу, і населення їх твердо дотримується. 

Пунктуальність. Точність - не тільки ввічливість королів, а двигун прогресу. Дуже непристойно спізнюватися. Це сприймається як особиста образа і неповага. А знати треба було про пробки, про будильники та інші речі! Перенесення зустрічей - явище рідкісне і вкрай прикре. Навряд чи з вами після цього захочуть мати справу. З іншого боку, якщо сталося так, що до вас прийшли, а ви зайняті, прийнято особисто вийти до відвідувача і вибачившись, доповісти, на скільки хвилин і з яких непередбачених причин зустріч затримується. 

Забирати час інших, який є  гроші, самі знаєте, як можна назвати. Тому черги в приймальнях тут явище небачене. А в непризначений час взагалі не приходять - це непрофесійно. Так само непрофесійно просити і про термінову зустріч. Тому, кого ви просите, доведеться щось переносити або скасовувати, а це не є добре. Тому вам швидше за все відмовлять. А якщо вам все ж таки необхідно перервати зайняту справою людину, то годиться тільки запитати, коли і чи можна з ним поговорити, яке цікавить вас питання. Тепер йому вирішувати, чи перерватися або відмовити вам. Я вас здивую, якщо скажу, що запрошення на вечірки з приводу того-того розсилаються за півроку вперед і точно так само отримуються. Наступну відпустку планується відразу після виходу з черговогої. Це те, що ми називаємо a win-win situation - виграють усі! 

План, план і план! Американець вірить у силу планування. Вважається, що спланувати можна все що завгодно. Органайзер, planner - біблія кожного американця. Кожна година, хвилина - розписані і якщо щось зрушити, перемістити в часі, то валиться весь ланцюжок. Час розбито на короткі перебіжки-відрізки, що мають початок, кінець і свою чітко поставлену мету. 

Американець не планує на десятиліття вперед. Ну, максимум для досягнення конкретної мети - синиці в руках. А мета сама розбивається на маленькі перебіжки-задачки. І кожна перебіжка важлива, і використовувати її треба максимально ефективно. Американець не женеться за multy-task - він любить закінчити один проект і тільки тоді братися за інший. "Багато станочники" не популярні. Переважно снайпери. Вважається, що при стрільбі "по-македонськи" точність ураження нижче, розкид вище. Усі яйця небезпечно складати в один кошик. 

Ціла галузь займається навчанням планування. Роботодавці не шкодують грошей на навчання своїх співробітників - вони окупляться. Чому ж їх там навчають? 

1. Звички до планування й організації свого часу. Органайзер повинен стати для працівника як зброя для бійця. 

2. Планувати незаплановане: несподівані переривання, пробуксовування, інша невідкладність. 

3. Розстановці пріоритетів, вміння розставляти прапорці на найважливіших справах і відкладанню в кут найменш суттєвих, спритності сплаву їх в сторону, вмінню кожен день відраховувати кроки своїх перебіжок до основної мети. 

4. Делегування своїх повноважень помічникам, умінню не завязнути в деталях. 

5. Необхідності визначити для себе перебіжки, під час якої вас ніхто не сміє відволікати. Все - геть: я працюю. Ось на цей час і планувати всі найголовніші справи. 

6. Вмінню визначати для себе найбільш продуктивний час. Він у кожного свій. Сови й жайворонки, вмінню не розтягувати справи, а домагатися максимального із запланованого на сьогодні. Мужність починати свій день з самого важкої справи. 

Типове для нас питання при отриманні завдання: «коли і в які терміни це потрібно зробити?» Для американця ясно, що якщо просять, значить потрібно вже прямо зараз. Інакше менеджер як гаркне: «Якщо б мені це потрібно було завтра, я б і попросив тебе завтра!». Ось таке життя напружена з часом, але просто сидіти  - значить не мати! А коли хочеться мати - вмій крутитися з часом і поважати його.