Ваші Гроші.Інфо

Дуже давно прийшов до висновку, що якщо не навчати дітей поводитися з фінансами, то подібне незнання дуже сильно зашкодить у дорослому житті. Навіть коли справа доходить до таких речей як початок тісного спілкування з потенційною другою половиною, незнання правил управління фінансами буде коштувати відносин - або якщо відносини будуть офіційно оформленими - то й того дорожче.

Правило # 1. Навчитися поводитися з грошима, не маючи грошей, неможливо. Це дуже великий пункт, який неочевидний багатьом дорослим - що вже казати про дітей? Розглянемо його детальніше. 
-У багатьох сім'ях прийнято підхід, котрий я абсолютно не підтримую: у дитини немає своїх грошей, але на його прохання йому купуються іграшки та речі і спонсуються розваги. Це створює такі проблеми: а) дитина не знає (і його не цікавить) вартість проханих речей; б) дитина не знає, коли зупинитися в проханнях, а батьки не завжди знають, коли зупинитися в задоволенні даних прохань. 
-Правильний підхід - це виділення дитині тижневої суми на покупки, іграшки тощо Ця сума: а) невелика (наприклад, ми даємо дитині близько $ 5-7 на тиждень); б) видається цілком тільки у випадку, якщо дитина виконує заздалегідь обумовлені, але досяжні, вимоги (наприклад, зі списку, що висить на стіні) - у противному випадку сума урізується. Даний підхід вирішує ряд проблем: 
-Дитина починає розуміти вартість речей щодо своїх кишенькових грошей (див. заголовок правила: $ 50 за гру - це абстрактна величина; щоб купити гру, потрібно збирати гроші протягом 10 тижнів, - досить чітка величина); 
-У батьків не болить голова з приводу бюджету на дрібні покупки для дитини, тому що дитина може здійснювати дані покупки самостійно; 
-Дитина вчиться витрачати свої гроші, роблячи пріоритети покупки: іноді доводиться вибирати між повітряною кулькою і морозивом. 
-Правильний підхід - це не дарувати дитині великі суми (не більше розміру кишенькових грошей, які видаються йому на місяць). Непоодинокі ситуації, коли добрим родичем дитини дарується $ 100-200, коли кишенькових грошей видається ледь $ 10 на тиждень. Чи треба говорити, що подібні подарунки руйнують в дитині будь-яку фінансову самодисципліну? Який сенс збирати гроші, коли добра тітка за один раз подарує тобі більше грошей, ніж ти можеш зберегти за 3 місяці? Правильний підхід - це дати дитині вартість звичайної іграшки, яку він звик отримувати від гостей (скажімо, $ 20, грошима в руки, а решта грошей - батькам). Батьки на ці кошти (або з додаванням своїх коштів) потім зможуть придбати дитині потрібні речі. 

Правило # 2. Телевізор може замінити батька, але дитину треба перепрограмувати. ТБ дійсно здатне відвернути увагу дитини на багато годин, - але ціною десятків тисяч рекламних роликів, які дивляться діти щорічно. (Зрозуміло, що дитяче телебачення теж комерційне: мова зараз іде не про це.)  Діти все більше впливають на рішення про покупку - через соціальний тиск, а також з-за реклами. Додатковий мінус від перегляду реклами полягає в тому, що дитина перестає цінувати ті речі, які у нього є або на які у нього вистачає грошей, і починає фантазувати про велику кількість інших (як правило, більш дорогих, тому що вони активно рекламуються) речей . Наявність великої кількості спокус шкодить фінансовой самодисципліни. 

Правило # 3. Якщо в сім'ї немає грошей, дитина повинна про це знати. Неодноразово бачив сім'ї, що живуть за принципом "дитина не повинна страждати", що витрачають останні кошти на розваги дітей (нічого не маю проти витрати останніх грошей на навчання дітей). Якщо сім'я змушена економити, щоб не вибитися з бюджету, діти повинні приймати усвідомлену (!) участь у цьому процесі. Можливо, це відіб'ється в меншій кількості відвідувань розважальних закладів; можливо, замість походу в кіно доведеться дивитися скачаний з інтернету фільм. Дітям можна показувати список щоденних чи тижневих витрат, щоб поставити речі в контекст.  "Відмічено, що дорослі набагато більш охоче поділяться фінансовими проблемами з іншими дорослими, ніж чим з власними дітьми, боячись, що діти їх просто не зрозуміють. Зрозуміють, якщо тільки ви не будете скаржитися на відсутність коштів, наполегливо витрачаючи гроші на дурниці.